Логотип Красномовець

ШКОЛА КРАСНОМОВЕЦЬ

Успішний сторітелінг у публічному виступі. Метод сторітелінгу

Коли говорять про сторітелінг, то здається, що це якесь велике ораторське таїнство повне секретів, яке освоїли лише обрані й то через роки тренувань.

Але насправді все простіше.
Коли приходимо додому, нас запитують: “Як пройшов день?”. Ми розказуємо про це кілька речень – розповідаємо історію. Така розповідь і є зразком сторітелінгу. А весь метод сторітелінгу у виступах якраз і побудований на розповідях цікавих історій з життя людей.

Для чого включати сторітелінг у наш виступ, що робить історію цікавою для аудиторії та як правильно розповідати історії ми розберемося у цій статті.

Прочитайте та приходьте на курси ораторського мистецтва в клуб Красномовець у вашому місті практикуватися.

Сила сторітелінгу

Сторітелінг – найпотужніший інструмент оратора. Можна розповісти лише одну історію, додати до неї закінчення (висновок) і це буде повноцінна промова.

Про те, яким має бути закінчення у виступі читайте у статті “5 секретів, як навчитись виступати та впливати на аудиторію”.

То чому сторітелінг є потужним інструментом оратора? Давайте з цим розберемося.

1. Запам’ятовується

Історії – це найпоширеніша форма передачі інформації. Ви самі бачите: художня та історична література, мемуари, документалістика, фільми, пісні – це все історії. Ми звикли сприймати інформацію у формі історій.

Така інформація конкретна, а не абстрактна, вона взята з життя і може перетинатися з нашим особистим досвідом. Завдяки цьому ми краще малюємо її у своїй уяві та краще запам’ятовуємо.

Сторітелінг у навчанні навіть є основою викладання у початкових класах школи. Згадаєте, які нам давали задачі: “Три яблука розділили порівну між п’ятьма учнями. Яку частину яблука одержав кожен учень?” До речі, яка відповідь?

2. Широкий вибір

Історії є повсюди у всіх сферах життя. Є наші історії, а є чужі, є нові та є старі. Це зручно для оратора, бо під будь-яку ситуацію можна знайти потрібну історію.

Більше того, історію, яку ми або хтось інший вже розповідав, можна повторно використати в іншому виступі, але подати її в іншому контексті, з іншим посилом, з різним змістом тексту до історії та з іншим висновком після неї.

3. Вихід на емоції

Історіями можна викликати емоції. Залежно від цілі нашого виступу, емоції можуть бути позитивними або негативними, головне – щоб вони були сильними та яскравими.

Давайте розберемо, що таке сторітелінг та його вплив на прикладі.
Уявімо ситуацію, що спікер у своєму виступі говорить цифрами та фактами: “В Україні за минулий рік п’ять тисяч людей загинуло у ДТП”. Чи викличе таке повідомлення яскраві емоції у слухачів? Ми на стільки звикли до сухих фактів та цифр, що вони нас вже більше не вражають, тому емоції навряд чи будуть сильними.

А якщо спікер розповість історію про конкретну сім’ю, коли в результаті ДТП загинули чоловік, дружина, двоє їхніх дітей, а третя дитина опинилася в реанімації, то розповідь матиме зовсім інший ефект. Це буде прикладом сторітелінгу, який впливає на глибокому емоційному рівні.

4. Наочний доказ

Історії – це потужний інструмент для підтвердження слів оратора.
Якщо ми щось сказали, а потім розповідаємо реальну історію, яка це підтверджує, то аудиторія отримує докази наших слів і більше нам довіряє.

5. Інструмент для жартів

Розповідаючи смішні історії можна вводити у свої виступи гумор.

6. Побудова авторитету

І ще одна фішка сторітелінгу – його можна використовувати для побудови свого авторитету.

По-перше, розповідаючи історію про когось, ми тим самим поширюємо на себе цінності чи цілі цього героя, аудиторія асоціює нас з ним.

По-друге, історіями можна показувати свої переконання, цінності та мотивацію. Завдяки нашій поведінці в якійсь ситуації, ми можемо зробити себе прикладом для інших.

По-третє, розповідаючи свою персональну історію, спікер робить себе ближчим до аудиторії, налагоджує з нею зв’язок та формує довіру.

Види історій

Ми розібралися, яка сила в історії та сторітелінгу, а зараз подивимося, як цю силу можна використовувати в конкретній ситуації. Для цього розглянемо види історій, залежно від цілі, з якими їх використовує оратор.

Драматичні.
Драматичні історії – це про драматичні події, які розкривають людям важливість проблем або надихають, показуючи мужність чи жертовність інших.

Персональні.
Персональні історії відкривають власні знання та досвід спікера і додають йому авторитету. Це також дає можливість побачити людям ваше приватне життя ближче, ніж вони бачить зазвичай. Такий сторітелінг допомагає налагодити зв’язок з аудиторією.

Символічні.
Символічні історії – коли оратор через історію надає тому, про що йдеться, ширшого та масштабнішого значення.
Наприклад, спікер може надати символізму історії про героїв Крут і сказати, що це символ боротьби українського народу з переважаючими силами противника та прагнення до незалежності.

Ілюстративні.
Ілюстративна історія служить доказом, який переконує аудиторію, що проблема реальна і нагальна. Що рішення, яке пропонується, є практичним і дієвим.

Смішні.
Дають можливість додати у виступ гумор, ще більше запам’ятатися самому або темі промови. Смішні історії можуть змінити настрій аудиторії, якщо треба розбавити серйозні речі. Вони також є інструментом побудови авторитету спікера, якщо використовуються для самовисміювання.

Історичні.
Історичні історії про добре відомі аудиторії події надихають людей, дають відчуття причетності до цих подій та гордості.
Наприклад, історія про героїв Крут може бути історичною, якщо її цілю буде підняти у слухачів відчуття гордості. І ця ж історія може бути драматичною, якщо її ціллю буде, наприклад, надихнути солдатів української армії.

Притчі.
Якщо є можливість вставити доречну притчу, щоб це не здавалося високопарним, то це хороший варіант. Адже поза зібраннями релігійних організацій притчі рідше розповідають, ніж історії.

Для того, щоб переконати та мотивувати аудиторію до дії без, правильно підібраної, історії не обійтися. Як написати переконувальну мотиваційну промову читайте статтю про політичну агітацію “Агітаційна промова кандидата в депутати, приклад”.

Курси по темі:

Що робить сторітелінг цікавим?

Я вважаю, що нема нецікавих історій. Є історії, які розказані не тим людям, не в тому місці, не в той момент або погано розказані.

Уявімо, наприклад, що ми у неділю зранку пробігли півмарафон. А в обід у нас зустріч з однокласниками, які хочуть випити. Востаннє вони бігли на уроці фізкультури ще у сьомому класі, після чого пройшла енна кількість років.
І от ми прийшли та розказуємо їм про свій забіг. Як ми вибирали темп бігу на перші десять кілометрів, як нас на підйомі обігнав якийсь дідусь, як ми останні п’ять кілометрів бігли з усіх сил, щоб поставити свій особистий рекорд і як зробили це, покращивши його на дві хвилини.

Коли ми закінчимо свою розповідь-сторітелінг, то побачимо, що хлопці за цей час встигнули два рази випити. Але якщо ми цю ж історію розкажемо своїм знайомим, які тільки почали бігати та планують у майбутньому пробігти півмарафони? Вони будуть слухати із захватом, ще й занотують.

На те, цікава історія чи ні, впливають чотири елементи. Будь-якого з них достатньо, щоб зробити історію цікавою, а якщо в історії цих елементів є кілька – то це взагалі круто.

1. Чи можуть слухачі побачити себе в історії?

Чому історії такі популярні та дієві? Бо вони про людей. Щоб впливати на людей, треба використовувати історії про них.
Чим більш персональні та життєві ці історії, тим легше слухачам знайти у них схожість зі своїм життям чи з собою і тим більше аудиторія буде схильна погодитися з думками спікера.


Подивіться, чи відповідає ваша історія хоча б одному з цих критеріїв:

  • Чи були слухачі в такій або схожій ситуації, чи переживали такі або схожі емоції?
  • Чи допускають вони, що можуть також потрапити у таку ситуацію?
  • Наскільки ця історія чи ситуація актуальна для них зараз?
  • Чи ототожнюють вони себе з героєм історії?

2. Чи можна з історії зробити якісь висновки?

Історія буде супер ефективною та впливовою, якщо:

  • у ній буде корисна для слухачів інформація, яку вони врахують і зможуть використати зараз або в майбутньому;
  • історія спонукає їх змінити чи скоригувати свою думку чи уявлення про щось або мотивує діяти у певній сфері.

Але щоб це сталося, в історії мають бути елементи з попереднього пункту.

3. Чи є в історії гумор?

Звісно, не для кожної історії гумор доречний. Однак якщо, крім головного змісту, він там є, то це буде підливка, завдяки якій аудиторія вашу історію запам’ятає.

Крім того, історія може бути цінною завдяки самому гумору. Наприклад, в стендап виступах нам не важливо про що говорить людина, а важливо, що це смішно.

4. З ким трапилася історія?

Чи це якась відома або авторитетна людина, чи ні. Ми, наприклад, завжди любимо слухати історії, які стаються зі знаменитостями просто тому, що це знаменитість. А коли сторітелінг стосується авторитетної людини, ми серйозніше беремо цю розповідь до уваги.

Поряд з тим, особисті історії люди завжди сприймають краще, ніж переказані чужі. Тому найкраще розповісти свою особисту історію. Якщо не маєте підходящої розповіді про себе, то розкажіть історію знаменитості. В останню чергу використовуйте історії своїх знайомих та інших “простих” людей.

Структура історії

Якщо глибше копнути структуру історії, то можна дізнатися багато нового, все ускладнити та зайти в глибокий теоретичний аналіз. Але ми не сценаристи та й для впливового сторітелінгу це не потрібно. Більше того, формат промови передбачає коротку, просту версію історії.

Тому для побудови історії методом сторітелінгу я пропоную включити в неї такі елементи:

  1. Зав’язка (час, місце, ситуація).
  2. Герой історії.
  3. Антигерой, перешкоди, проблеми.
  4. Боротьба (напруга).
  5. Кульмінація (сюрприз).
  6. Завершення (висновок).

Презентація сторітелінгу

Давайте розберемо для прикладу коротку історію, з якої я починаю свою промову про те, чи варто ябедничати.

Зав’язка і герой – я в садочку.
Антигерой – інший хлопчик.
Боротьба – хлопчик взяв іграшку, а я розповів про це виховательці.
Кульмінація – хлопчик повернув іграшку і назвав мене ябедою.
Закінчення – я запитую аудиторію, чи нормально мене так називати.

Головне правило сторітелінгу

Головне правило історії – якщо в ній нема перешкод або антигероя (подій, ситуації), з якими бореться герой, то історія не цікава.
Якщо на запитання: “Як пройшов наш день?”, ми перерахуємо, що ми робили, то це не цікаво. Така історія зацікавить хіба слідчого, який нас у чомусь підозрює.

Якщо ж згадати, що ми мали встигнути написати звіт для шефа до обіду і зіткнулися з такими-то проблемами, через які віддали звіт за хвилину до дедлайну. А вкінці шеф нас похвалив і ми відчули себе крутими, отримали більше впевненості, то це вже може бути цікавим сторітелінгом.

Практика сторітелінгу

Історії є повсюди, навчіться їх помічати та вдало використовувати.

І ще одна порада. Заведіть блокнот або нотатки в телефоні. Записуйте у нього історії, які трапляються навколо: з вами, з оточуючими, які ви десь побачили чи почули, які вас здивували, зачепили, підбадьорили чи навчили.

Тоді в потрібний момент ви матимете цілий арсенал різних історій, щоб використати їх в промові, або розповісти на відпочинку чи за столом в компанії друзів та знайомих.

І найголовніше – розповідайте історії. Для прикладу та натхнення подивіться як розповідає історії працівник патрульної поліції в Одесі.

Цікаво? Весело?
Ви можете так само. Зробіть своє життя та життя своїх друзів веселішим, цікавішим та запам’ятовуваним. Розповідайте історії.

Приходьте на курси ораторського мистецтва онлайн на курс “Оратор на щодень”. На ньому ви навчитеся та доведете до автоматизму навички, які необхідні для впевненої комунікації, сторітелінгу та публічного виступу.

Усім Красномовець!

Підписатися на розсилку про публічні виступи

Підписатися на розсилку про публічні виступи

м.Львів, площа Ринок 1

SVG Modal background

Правила конфіденційності та згода на обробку даних


  1. Користуючись сайтом, користувач (замовник) підтверджує, що він ознайомився з цією політикою і повністю згідний з усіма її умовами.
  2. Використовуючи інтернет-сайт, користувач висловлює згоду на автоматизовану і неавтоматизовану обробку своїх персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
  3. З метою отримання послуг, а також в інших цілях, зазначених в цих Правилах, користувач (замовник) може залишати на сайті такі дані про себе:
    • ім'я;
    • прізвище;
    • номер телефону;
    • електронна скринька;
    • сторінка у соціальній мережі;
    • місце проживання.
  4. Користувач (замовник), використовуючи сайт, дає свою згоду на обробку персональних даних, які ним надані або залишені на сайті.
  5. Адміністрація сайту (оператор та володілець персональних даних) здійснює обробку персональних даних виключно для контактування з користувачем (замовником), надання йому запитуваної послуги чи інформації, відправки електронної маркетингової, новинної чи іншої інформації пов’язаної з своєю діяльністю.
  6. Адміністрація сайту (оператор та володілець персональних даних) має право вносити зміни в ці Правила на свій розсуд у відповідності до вимог законодавства України і без попереднього повідомлення користувача (замовника).
  7. Дані Правила застосовуються лише до інформації, що обробляється в процесі використання сервісів сайту. Адміністрація сайту (оператор та володілець персональних даних) не контролює і не несе відповідальність за обробку інформації сайтами третіх осіб, на які користувач (замовник) може перейти за посиланнями, доступними на сайті.
  8. Адміністрація сайту (оператор та володілець персональних даних) не несе відповідальність за втрату даних внаслідок дій третіх осіб, в тому числі хостинг-провайдера сайту, помилок програмного забезпечення, ненадійності каналів зв'язку, а також незаконних дій хакерів та інших зловмисників.
  9. Усі можливі суперечки вирішуються відповідно до українського законодавства. Перед зверненням до суду користувач (замовник) обов’язково повинен вжити заходів досудового врегулювання спору. Зокрема, він повинен скерувати адміністрації сайту (оператору та володільцю персональних даних) претензію в письмовому вигляді. Термін відповіді на претензію складає 30 днів.
Закрити