Логотип Красномовець

2 Грудня, 2020

ШКОЛА КРАСНОМОВЕЦЬ

Як розвинути почуття гумору до рівня стендап коміка ?

Почуття гумору та жарти – велика сила. Завдяки їм можна завоювати прихильність, розрядити ситуацію, заробити грошей чи досягти інших цілей. Потужним цей інструмент є і для оратора.

В цій статті я розкажу як використовувати гумор та жарти у класичних ораторських виступах (промовах), а також поясню чим останні відрізняються від стенд ап шоу.

Для початку визначимось що таке гумор. В широкому значенні гумор це все, що може викликати сміх, посмішку, радість. З точки зору виконавця – це фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити.

Стендап та промова. У чому відмінність?

Стендап (англ. Stand-up comedy) – це жанр комедійного мистецтва та один з форматів розважальних програм, коли комік робить сольний гумористичний виступ перед живою аудиторією.

Ціль стендапу розважати, смішити. Жарт у ньому є самоціллю. Неважливо який жарт (в межах розумного) – головне, щоб люди сміялися.

Натомість в класичній ораторській промові ціль жарту не в тому, щоб був жарт. А в тому, щоб за допомогою нього досягнути ряд додаткових цілей. Наприклад, щоб промова, або її окремі тези, краще запам’яталися. Адже смішні жарти породжують емоції та вибиваються із загального порядку промови, тому й краще запам’ятовуються.

Для чого використовувати жарт в промові:

  • Наголосити на чомусь, бо це краще запам’ятається.
  • Розбавити темп, зробити передишку чи додати ритму.
  • Сказати те, що небезпечно, незручно, чи не можна сказати прямо.
  • Розрядити атмосферу, яка виникла під час виступу або існувала до цього (наприклад, політик після якогось скандалу з ним робить виступ, в якому коментує ситуацію).
  • Сподобатися та запам’ятатися як спікер.
  • Розкрити жартами свою особистість, показати харизму, сформувати імідж оратора (на це впливає, які саме жарти спікер використовує, а також самовисміювання, доброта жартів).

Тому для промови думати категорією “а давай я придумаю якийсь жарт, щоб було смішно” – не підходить. Треба думати, наприклад: “як зробити більш смішною потрібну історію про яку я розповідаю, щоб донести свою думку у виступі. Тоді вона краще запам’ятається, а я завоюю прихильне ставлення”.

З цих причин, наприклад, невдалим варіантом є: починати промову з того, щоб сказати один чи два заготовлених жарти, посміятися, щоб зблизитися чи сподобатися, показати, що ти веселий хлопець, а потім стати серйозним і перейти до промови. Це штучно. Жарти мають бути інтегровані в текст промови.

Відмінність класичної промови та стендапу

У хорошій промові є такі елементи як тема, ціль та головна ідея виступу.
Для спікера добре якщо над жартом посміялися, але важливіше, щоб жарт підсилював, підкріплював та пояснював головну ідею промови.
Про те, що таке ціль, тема та головна ідея виступу читайте у статті: “Структура публічного виступу. Основні етапи”.

Натомість для стендапу все простіше. Ціль завжди одна – розсмішити. Виступ може мати кілька тем, він може не мати головної ідеї та складатися з набору жартів, які слабо поєднуються між собою. Головне, щоб люди сміялися.

Якщо ж класичну промову зробити на кілька тем одночасно, без єдиної головної ідеї, а ціль поставити таку, яка для цієї аудиторії буде недоречною, то такий виступ буде приреченим на провал.

Звісно, комік може зробити своє стенд ап шоу на одну тему з головною ідеєю, але це додаткові варіанти, що переводять стендап на вищий рівень.

Пропоную переглянути приклад класичної промови з великою кількістю жартів. А якщо ви самі хочете навчитися писати потужні тексти для виступів та презентацій і розповідати про свої ідеї, проекти, товари та послуги, запрошую на курс “Презентація на раз-два”.

Жартувати чи не жартувати? Чи варто цим паритися?

В глибині душі кожен промовець хоче, щоб промова була не тільки цікавою, але й щоб його запам’ятали, захоплювалися ним після промови та розповідали друзям.
Промовець думає, що у його виступ треба додати гумору, щоб аудиторія сміялася, в людей піднявся настрій і вони були йому за це вдячні.

Але вміло доречно жартувати – це одна з найскладніших у виконанні навичок. І тому, якщо рівень такої навички дозволяє оратору додати гумору, – це добре. Але якщо такої навички немає, то намагатися через силу вплести жарт у промову, щоб розсмішити аудиторію – може погано закінчитися для оратора.

Адже коли оратор використовує гумор у виступі, то прогнозує лише позитивний результат, що усі будуть сміятися та будуть задоволені. Але ніхто не оцінює можливого результату, коли аудиторія за очікуваннями спікера мала б сміятися, а в результаті немає жодної реакції. Тому вирішуючи, чи варто промову робити смішною, треба оцінювати ці два моменти.

До речі, курси ораторського мистецтва в ораторських клубах Красномовець дають можливість тренувати точкові жарти при виголошенні класичних промов, а також цілеспрямовано відпрацювати ці навички на додатковому факультативному блоці. Зокрема, можна робити стендап виступи, розповідати анекдоти та готувати гумористичні промови (смішні програми засідання клубу).

Крім того, врахуйте , що для того аби придумати жарт з нуля на потрібну тему і в потрібному контексті потрібно відносно багато часу. Бо якщо для того, щоб передати якусь думку достатньо просто прямо про це сказати, то для того, щоб був жарт треба думати як передати цю ж думку в жартівливій формі.

Тому, якщо в голові виникне щось дійсно смішне, або якщо при написанні першої чернетки виступу ви побачите зерна гумору, які можна “виростити” у жарт – тоді це варто робити.

Та якщо спеціально дописувати чи переписувати промову з метою “щоб було смішно”, добре подумайте чи вартує. Адже ви потратите час і отримаєте невідомо який результат на папері, не кажучи про те як цей жарт сприйме аудиторія.

Самовисміювання (жарти з себе)

Самовисміювання, тобто жарти над собою, демонструє скромність оратора.
Жарти з себе дещо наближують спікера до аудиторії і його починають сприймаюти “за свого”, більш симпатичного та ближчого до слухача. Навіть сама по собі характеристика спікера як людини, яка має почуття гумору, автоматично додає йому кілька балів.

Натомість висміюючии інших, можна видатися зверхнім або чванливим. Тому, якщо хочете знати як влучно пожартувати з інших, пропонуємо використовувати або добрий жарт, або перед цим пожартуйте з себе.

Як самовисміювання дає позитив, так і зайва значущість, поважність буде шкодити спікеру. В цілому тут треба керуватися правилом – роботу треба сприймати серйозно, але не себе.

Підсміювання з себе – також гарний інструмент для побудови авторитету та прихильності для керівника на корпоративних виступах. Але треба не перегинати палку та не принижувати себе і не знецінювати.

Жарти з себе мають відповідати статусу спікера. Бо якщо хтось, хто загальновідомо є крутим і визнаним підсміюється з себе – на його статус і сприйняття це вплине лише позитивно. А коли ви маєте завойовувати славу перед аудиторією і починаєте з себе сміятися, то ймовірно публіка вже й не буде серйозно вас сприймати.

Тоді з чого жартувати? Це можуть бути якісь загальні людські слабкості, не дуже серйозне до себе ставлення, допущені помилки. Тобто, побутові людські ситуації, які показують що спікер такий як і ті, що сидять в залі.

Курси по темі:

Як навчитися жартувати? Смішні жарти це які?

Жарт не береться нізвідки. Він має свою логічну причину та пояснення. Якщо розібратися чому людям буває смішно, навчитися бачити в житті події та ситуації, які мають потенціал до гумору і вміти оформити їх в жарт, то стендап коміком може стати кожен.

Отож, рекомендую прочитати книжки американських авторів, які стануть для вас фундаментом у навчанні стендапу.

Що почитати?

Judy Carter, “The NEW Comedy Bible: The Ultimate Guide to Writing and Performing Stand-Up Comedy”
Покрокова інструкція підготовки до першого і наступних стендап виступів

Steven Kaplan, “The Hidden Tools of Comedy: The Serious Business of Being Funny”
Фішка книги у роз’ясненні загальних принципів чому та коли виникає жарт.

Greg Dean, “Step by Step to Stand-Up Comedy – Revised Edition”
Книга гарна тим, що дає і розжовує механіку побудови жарту.

Загальні рекомендації з придумування жартів

Жартувати треба у сфері, де сам добре розбираєшся, інша справа, що треба цю сферу зробити широкою, щоб всі розуміли, але якщо ви не розбираєтеся в темі, то жарти можуть виявитися просто дурницями.

Можна використовувати чужі смішні цитати, жарт не обов’язково має бути вашим. Так само можна переказати чужий жарт, але при цьому зазначити: “як казав Іван Петренко….”

Жарт, на відміну від реальної історії, може описувати неправдиву ситуацію. В такому випадку спікер має подавати жарт як вигаданий і слухачі це мають розуміти.

Критерії успішного та якісних жартів:

  • Жарт має бути правдивим або здаватися таким.
  • Жарт має бути добрим, має містити в собі комплімент.
  • Жарт дає нову інформацію про тему і предмет розмови.
  • Жарт є достатньо простим, щоб його зрозуміли всі слухачі.
  • Жарт не має бути дуже довгим.

Як розказувати жарт. Техніка жартів

Придумати жарт добре, але ще треба “відстрілятися”. Ось перелік порад, як розповідати жарт під час промови.

  • Спікер має бути сам переконаним в тому, що те про що він говорить є смішним. Якщо він має сумніви, то є ймовірність, що аудиторія жарту не зрозуміє. А пояснювати аудиторії в чому був жарт не варто, оскільки сміятися вже будуть із спікера.
  • Жарт добре “заходить” там, де його не чекають.
  • Не попереджати, що зараз буде жарт.
  • Не зупинятися надовго чекаючи, що глядачі почнуть сміятися, лише доречна пауза. Якщо під час неї люди не почали сміятися, отже вже і не будуть.
  • Жарти можна використовувати в будь-якій частині промови і на початку і в середині і в кінці – їх можна під все підлаштувати.
  • Якщо ціль жарту лише розбавити темп тоді потрібно дати до нього перехід “до” і “після”, щоб він був доречним.
  • Якщо спікер розповів жарт, але не отримав очікуваної реакції, тоді не варто вдивлятись в аудиторію і дивуватися чому вона не сміється, тим самим показувати свою розгубленість чи розчарування. Треба бути на позитиві і показувати що вам весело, і ви не потребуєте від аудиторії підтримки чи визнання. Можна посміятися з того, що жарт “не зайшов”. Тоді аудиторія вас сприйме позитивно тільки за те, що ви веселі.
  • Не боятися, що буде не смішно, таке трапляється навіть у професійних коміків.
  • Якщо виступ ви читаєте чи підглядаєте зі шпаргалки, тоді жарт треба розповідати повністю своїми словами.

Техніка безпеки використання жартів

Вдалі жарти можуть нашкодити тоді, коли про них можуть дізнатися ті, хто цього не мав знати. Тому треба врахувати наступні рекомендації використання жартів.

1. Правила жартів

В жартах під час промов є два загальних правила.

Перше правило.
Якщо виникла думка, що аудиторія може сприйняти ваш жарт як образливий чи недоречний, то краще не використовувати його. Усі жарти треба перевіряти на відповідність цьому критерію.

Друге правило.
Врахувати, що відео з вашим виступом може побачити більш ширша аудиторія іншого типу.
Наприклад, на чоловічій конференції ви пожартуєте про жінок і всі будуть сміятись. А пізніше ваш виступ побачать, наприклад феміністки, які можуть образитисья і зчинять в соцмережах такий скандал, що вас там просто стратять.
Тому якщо це не закритий тренінг, де є заборона відеозйомки, в усіх інших випадках, добре думайте чи варто використовувати певний жарт чи ні.

2. Заборонені жарти

Це жарти, які не допускається використовувати в будь-якому випадку, якщо не хочете мати проблем.

  • Вульгарні, сексистські, гомофобські чи расистські жарти не допускаються.
  • Обережно використовуйте нецензурні та пікантні слова, за винятком стендапу (там це в межах норми).
  • На тему національності та релігії жартувати можна, але дуже обережно і якщо дійсно є щось дуже смішне.
  • Не використовуйте жарти, які грунтуються на хворобах (крім своєї) чи смерті.
  • Не треба озлоблених жартів (маю на увазі озлобленість на когось, жарт від якого віє негативом); це знижує авторитет спікера.
  • Не треба робити підлих жартів по відношенню до інших людей, які явно ображають чи принижують.
  • Не знищуйте людину своїми жартами, майте повагу до неї. Подумайте чи хотіли б, щоб з вас так пожартували перед цілим залом.

3. Сарказм та іронія

І остання рекомендація: уникайте або принаймні будьте дуже обережні зі сарказмом. Сарказм – це, якщо спрощено, жорстка форма іронії, а іронія – це художній прийом, в якому дійсне значення суперечить або приховане за тим, що сказано.

Наприклад, якщо ви їдете в машині за кермом і заїхали у стовп.
І ваш чоловік чи дружина каже: “Молодець, вітаю”. Це іронія.
А якщо він чи вона скаже: “Я завжди знав(ла), що руки в тебе ростуть з одного місця”. Це, звісно, сарказм.
Тобто іронія доброзичлива, а сарказм жорстокий. До речі, дослівний переклад слова “сарказм” з грецької буквально означає “розривати м’ясо”.

З такими жартами на публіці легко переборщити та ще їх можуть неправильно зрозуміти. Тому, якщо ви не маєте досвіду, краще не використовуйте цей прийом.

Українські гумористи

Якщо вам подобається іронія і ви любите іронізувати, рекомендую збірку творів Остапа Вишні “Вишневі усмішки. Заборонені твори”, КСД, 2016.

Остап Вишня є класиком сатиричної прози, (критики чого-небудь, що суперечить загальноприйнятим нормам чи ідеалам). І часто таку критику він робить через іронію на межі з сарказмом. На мою думку, це справді сарказм, але так художньо поданий, що ця його в’їдливість та жорстокість розмивається.

Коли їх прочитаєте, то зрозумієте, чому Остап Вишня відсидів 10 років у радянських таборах. А також простежите як можна жартом атакувати суперечності, невідповідності чи парадокси, які і є основою жарту.

До речі, на курсі ораторського мистецтва онлайн “Оратор на щодень 2.0” в одному з модулів ми відпрацьовуємо ораторські навички на анекдотах.

В цілому курс про те як в домашніх умовах та в процесі повсякденного спілкування прокачати ораторські навички та використовувати їх кожного дня для впевненого та яскравого спілкування з друзями, знайомими, співробітниками та клієнтами.

Якщо хочете прокачати свій особистий бренд за допомогою ораторства записуйтеся на курс тут.

Усім Красномовець!

Підписатися на розсилку про публічні виступи

Підписатися на розсилку про публічні виступи