Логотип Красномовець

16 Вересня, 2020

ШКОЛА КРАСНОМОВЕЦЬ

Слова, що ображають: використання в промові та вдалі замінники

У 21 столітті приказка: “Слово – не стріла, а глибоко ранить”, – набуває все нових значень.

У промові спікер може вжити слова, які погано сприймуть або й образять слухачів, навіть якщо він виступає в дружному середовищі на зустрічі клубу Красномовець. Буває, слова неправильно використовують з мовного боку чи з точки зору закону.

Промовець, що порушує важливі проблеми та розповідає про різних людей, має знати, як коректно називати цих людей.

Як називаємо людей з інвалідністю

🔸 Чи доречно в промові використовувати термін “інвалід”?

В українській мові функціонує слово “інвалід”.
Словник подає таке визначення:
“Людина, що частково або повністю втратила працездатність унаслідок поранення, хвороби, каліцтва чи старості”.

До речі, фіксує словник і образне значення:
“Невже і душею він теж інвалід?”
В промові можливе використання цього слова тільки в переносному значенні.

Хоча термін “інвалід” є правильним з мовного погляду, сьогодні недоречно його вживати на позначення людини, що частково або повністю втратила працездатність унаслідок поранення, хвороби, каліцтва чи старості.

БО НА ПЕРШЕ МІСЦЕ ЗАВЖДИ ПОТРІБНО СТАВИТИ ЛЮДИНУ, а не її особливості.

🔸 Які назви уникаємо і чому. Вдалі замінники недоречних назв.

Подаємо список слів та словосполучень, які ображають, та їхні вдалі замінники. Пояснюємо, чому ці слова варто уникати. Для вдалого виступу це необхідна інформація, зберігайте та діліться з друзями.

1.


– інвалід;
– каліка;
– прикутий до інвалідного візка;
Ці слова вказують не на людину, а на її особливості.


– обмежені можливості;
– особливі потреби;
Кожна людина має певні обмеження: фінансові, розумові, фізичні тощо.
Особливі потреби теж є у кожного (наприклад, у їжжі).

Вдалі замінники:

– людина з інвалідністю;
– людина з особливостями розвитку.

2.


– візочник;
– аутист;
– даун, дауненя;
– епілептик;
– ДЦП-шник та інші подібні образливі назви.
Окрім того, що ці назви вказують не на людину, а на її інвалідність, вони образливі через зменшені чи згрубілі суфікси, що часто використовують у зневажливому тоні.

Вдалі замінники:

– людина з інвалідністю;
Можна конкретизувати:
– людина з аутизмом;
– людина з синдромом Дауна;
– людина з епілепсією;
– людина з ДЦП та ін.

3.


– глухонімий;
В українській мові слово “глухий” не є образливим, але люди з вадами слуху зазначають, що ця назва звучить неприємно.
Люди, які не чують, видають звуки, але не можуть повноцінно розмовляти через те, що не чули зразка мови, тому слово «глухонімий» є недоречним.

Вдалими замінниками будуть:

– людина, яка не чує;
– людина з порушеннями слуху.

4.


– сліпий;
Слово “сліпий” має негативний відтінок значення.
Словник подає аж 7 значень прикметника “сліпий”, більшість із них – переносні:
– який не помічає, не розуміє того, що відбувається навколо; нездатний правильно оцінити, осягнути що-небудь;
– який не усвідомлює своїх дій, діє не розмірковуючи.

Вдалим відповідником на позначення людини, позбавленої зору, здатності бачити є слово:

– незрячий.

5.


– божевільний;
– ідіот;
– дебіл.
Медичні терміни “ідіот”, “дебіл” забороняється використовувати на законодавчому рівні. За розповсюдження цих слів можна отримати покарання.

Вдалі замінники:

– людина з психічними розладами чи порушеннями;
– людина з порушеннями розумового (інтелектуального) розвитку або ментальними порушеннями.

Також уникаймо характеристик: аномальний, дефективний, неповноцінний, неповносправний, здоровий (як порівняння з людьми з інвалідністю). Також термін “вади” замінюємо на “порушення”.
Вдалим буде речення:
“У нашому класі навчаються звичайні діти та діти з інвалідністю”.

🔸 Суспільні норми в Україні.

У 2018 році ухвалено закон, який регламентує називання осіб з інвалідністю.
Тому й на законодавчому рівні термін “інвалід” не вживаємо:
❌ інвалід – ✅ особа з інвалідністю;
❌ інвалід війни – ✅ особа з інвалідністю внаслідок війни;
❌ дитина-інвалід – ✅ дитина з інвалідністю.

В Україні процес включення людей з інвалідністю в активне громадське життя стає нормою. Тому важливо знати, як не образити людей з інвалідністю.

Наші курси та послуги:

Як називаємо представників ЛГБТ-спільноти

🔸 Мова ворожнечі: уникаймо в промові.

Будь-які помилки й упередження в промові, що розповідають про гомо- чи бісексуальні стосунки або трансгендерних людей, можуть не тільки зіпсувати враження від промови, а й глибоко образити тих, про кого розповідаємо.

Довгий час існували застарілі уявлення про людську природу, психологію та сексуальність. В Україні гомосексуалізм перестали вважати відхиленням з 1 січня 1999 року.

Проте і сьогодні ЛГБТ-людей сприймають недоброзичливо і вороже, найперше – на мовному рівні. Розповідаючи про ЛГБТ, ми насамперед говоримо про людей, їхнє життя та почуття.

🔸 Гендер і сексуальна орієнтація – різні поняття.

Слово “гендер” вживається на позначення соціальної статі людини, яка може і не збігатися з фізіологічною й анатомічною характеристикою людини.

Сучасні дослідники розуміють гендер як спектр, де кожен індивід має певний відсоток характеристик тієї чи іншої статі.

Сексуальна орієнтація – один із компонентів людської сексуальності, визначається як постійний романтичний та сексуальний потяг індивіда до інших індивідів певної статі.

Сучасній науці відомі 4 типи сексуальної орієнтації:

  • гетеросексуальність (потяг до індивідів протилежної статі/гендеру);
  • гомосексуальність (потяг тільки до індивідів своєї статі/гендеру);
  • бісексуальність (потяг до індивідів як своєї, так і протилежної статі, не обов’язково однаково й одночасно);
  • асексуальність (відсутність потягу до індивідів як своєї, так і протилежної статі).

Якщо в промові ми розповідаємо про ЛГБТ, то потрібно розрізняти сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, навіть якщо ці моменти здаються надто складними або неважливими.

🔸 Абревіатура ЛГБТ: значення та використання.

Термін “ЛГБТ-спільнота” почали використовувати в США з 1988 року. Він вказує на розмаїття сексуальних і гендерних культур. В українській мові (як в і англійській) ЛГБТ – це абревіатура, що позначає лесбійок, геїв, бісексуальних людей і трансгендерних людей.

Коли в промові згадуємо людину з ЛГБТ-спільноти, потрібно врахувати, чи розповідає вона про це іншим.
Є терміни, які позначають оприлюднення інформації про сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність: камінг-аут та аутинг.
Перш ніж будь-що розповідати, слід поцікавитись, чи казала людина комусь про свою сексуальну орієнтацію чи стосунки.
Якщо розкажемо про сексуальну орієнтацію без згоди, зробимо аутинг. І людині навіть може загрожувати небезпека.

“Якщо розкажемо про сексуальну орієнтацію без згоди, зробимо аутинг”

🔸 Які назви уникаємо і чому. Вдалі замінники недоречних назв.

Список слів та словосполучення, які ображають:

1.


– гомосексуалізм;
– гомосексуаліст;
– нетрадиційна сексуальна орієнтація.

Слово “гомосексуалізм” несе в собі значення патології. За радянських часів це слово позначало злочин або хворобу. Через кримінальне переслідування гомосексуалів (стаття 121 КК СРСР “Мужолозтво”) і наявності “гомосексуалізму” як психіатричного діагнозу в цих словах і досі зберігся негативний відтінок. У 1991 році в Україні гомосексуальність перестали вважати відхиленням.

Поділ на умовно традиційну і нетрадиційну орієнтацію стався порівняно недавно – після поширення християнства в Європі та світі. У всіх культурах і в усі часи були гомосексуальні люди, а слово “нетрадиційність” вказує на другорядність і неповноцінність. Тому термін “нетрадиційна сексуальна орієнтація” також потрібно уникати.

Вдалі замінники:

– гомосексуальність;
– гомосексуал;
– гомосексуальна людина;
– гомосексуальна орієнтація.

2.


– натурал;
– нормальний;
– нормальна людина.

Всесвітня організація охорони здоров’я вважає гомосексуальну орієнтацію варіантом норми.
А слово “натурал” вказує на те, що тільки гетеросексуальність природна і натуральна, що не відповідає дійсності.

Вдалі замінники:

– гетеросексуальна людина;
– гетеросексуал.

3.


– сексуальна меншина;
– секс-меншина;

Термін “сексуальні меншини” має асоціацію зі сексуальними практиками, що не враховує одностатеві шлюби, виховання дітей, рівні права тощо.
Достовірної інформації про кількість представників ЛГБТ-спільнот немає, тому використання терміна «меншина» звучить як маніпуляція.

Вдалий замінник:

– ЛГБТ-спільнота.

4.


– гей-парад.

Геї є частиною ЛГБТ-руху.
Цей термін некоректний, бо не називає лесбійок, трансгендерів, бісексуалів, асексуалів та інших представників, які теж долучаються до заходу.

Вдалі замінники:

– марш рівності;
– прайд.

5.


– гей-шлюби;
– нетрадиційні шлюби.

Використовувати фразу “гей-шлюби” для всіх одностатевих шлюбів некоректно, бо всі інші різновиди гомосексуальної орієнтації залишаються осторонь.
Нетрадиційні шлюби неправильно з тієї ж причини, що і “нетрадиційна сексуальна орієнтація”.

Вдалий замінник:

– одностатеві шлюби.

6.


– лесбіянка.

Слово “лесбіянка” – це калька з російської мови. В українській мові вживаємо слово “лесбійка”. Синонімом до нього також буде термін “гомосексуалка”.

Вдалі замінники:

– лесбійка,
– гомосексуалка.

7.


– транссексуал,
– транс,
– він чи вона.

Можна використовувати слово “трансгендер”, але обережно. Цей термін позначає людей, які не асоціюють себе зі статтю, з якою народились.
Трансгендери можуть як змінювати, так і залишати свою біологічну стать.
Ми говоримо “транс-людина”, або “трансгендерна людина”, щоб підкреслити, що це всього лише одна з багатьох характеристик людини, обставин її або його життя, але це не вичерпна характеристика. Тому слово “трансгендер” за можливості краще уникати.

Терміни “транс”, “транссексуал” – це застарілі й образливі терміни.
Зважаючи на те, що термін “транссексуал” не дуже полюбляють у ЛГБТ-спільноті, завжди краще зайвий раз запитати, як людині комфортніше, щоб до неї звертались.

Можна ще говорити: транс-статус, транс-рух, транс-досвід, транс-тілесність. Тобто використовувати частину “транс” на початку слів.

Також стараймося уникати займенників “він” чи “вона”, доки не стало зрозуміло, як людина називає себе сама.

Вдалі замінники:

– трансгендерна особа,
– трансгендерна людина.

🔸 Рекомендації під час підготовки промови з назвами ЛГБТ.

Говорячи про представників ЛГБТ-спільноти, уникаймо “іншування” – навмисної відмінності “їх” і “нас”.
Не потрібно сприймати гомосексуальність як тему, яку порушують тільки в сексуальному контексті. Не варто розглядати ЛГБТ лише в контексті “другої половинки”. Гомо- й бісексуали – це передусім люди та громадяни. Вони не втрачають своєї ідентичності, не маючи партнера чи партнерки.

***

Найкращий промовець може зазнати фіаско через необачне слово. Маємо з повагою та уважністю ставитися до людей, до яких промовляємо. В цьому найвища цінність ораторського мистецтва.

У наступних статтях продовжимо розглядати слова, які потрібно уникати в промові, та запропонуємо їхні вдалі замінники.

Також почитайте статтю про використання фемінітивів в українській мові “Фемінітиви: як утворюються та чи доцільно їх вживати під час виступу”.

Усім Красномовець!

Ружицький Руслан Усі записи
Підписатися на розсилку про публічні виступи

Підписатися на розсилку про публічні виступи